Професія вчителя приваблює мене насамперед своєю гуманністю і благородством . Я думаю, бути вчителем, означає багато працювати над собою, самовдосконалюватися. Людина жорстока, владна, егоїстична не може опанувати таку благородну професію - бути вчителем. Також не зможе бути вчителем і суха, пасивна , замкнута тільки на собі, на своїх інтересах осіб особистість. 

   Бути вчителем для мене – означає бути людиною творчою, індивідуальною, постійно прагнути до справді людського контакту з учнями, з багатим внутрішнім світом і невичерпною життєвою енергією. 

    Для дітей ідея невіддільна від особистості. Те, що говорить улюблений учитель, сприймається зовсім по-іншому, ніж те, що говорить чужа їм людина. Вважаю, що улюбленим вчителем може бути тільки вчитель люблячий і розуміючий. Відносини між вихователем і учнем ніколи не бувають рівними – позначаються і вікові відмінності, і неоднаковість життєвого досвіду. Але в одному відношенні рівність між ними обов’язково – в ступені щирості! Дитина шукає у вчителі старшого друга і наставника . Коли я викладаю, то мені завжди вдається будувати відносини зі своїми учнями на взаєморозумінні, адже, розкриваючись назустріч дитині і отримуючи у відповідь від нього перепустку до його внутрішнього світу - вчитель тим самим розсовує межі сприйняття і мислення дитини, та збагачує її душу. Мистецтву душевного контакту не можна навчитися за підручником або звести його до якоїсь сумі правил. Його найважливіша передумова – чуйність і душевна відкритість самої людини, його готовність зрозуміти і прийняти щось нове і незвичне, побачити іншого як себе і себе як іншого.

  Кожна дитина - це окрема особистість із своїм неповторним, особливим характером. Лише добротою можна відкрити коджну дитину по-новому, виявити в ній скриті таланти. 

   Так, виховували мене. Так, я виховую свою доньку. Так, я отримую до кожної дитини ключик до взаєморозуміння, поваги, наполегливості і знаходжу індивідуальний підхід до кожного.